Маршрут Великого Походу Червоної Армії Китаю

Великий Похід Червоної Армії Китаю (1934–1936) — це стратегічний відступ революційних сил від базових районів на сході Китаю до північного заходу країни, який став символом витривалості та єдності комуністичного руху. Маршрут охоплював 14 провінцій, 18 гірських хребтів (зокрема 5 вічнозасніжених) та 24 річки, пролягаючи через найскладніші природні умови та уникаючи переслідування військ Гоміньдану.

Основні етапи маршруту

1. Початок: Вихід із центрального радянського району

   У жовтні 1934 року основні сили Червоної Армії (Центральна Червона Армія, Червона Перша Армія) залишили базу в Жуйцзіні (провінція Цзянсі) — перше радянське утворення КПК. Після кривавих боїв на перших чотирьох блокадних лініях (загинуло понад 25 000 бійців) армія прорвалася через укріплення Гоміньдану та рушила на захід.

2. Перехід через річки та ключові битви

   • Червона річка (Юньнань): У травні 1935 року Червона Армія переправилася через Червону річку (верхню течію Янцзи), уникаючи оточення.

   • Річка Цзяньшуй (Сичуань): У травні 1935 року армія форсувала річку Цзяньшуй, використовуючи захоплені човни.

   • Річка Даду (Сичуань): У травні 1935 року відбулася легендарна переправа через Дадухе — швидку річку зі скелястим дном. 22 бійці під обстрілом ворога переклали дошки на залишки мосту, забезпечивши прорив.

   • Річка Люцзян (Сичуань-Шеньсі): У жовтні 1935 року армія перетнула Люцзян, наближаючись до Шеньсі.

3. Перетин гірських хребтів

   • Гора Цзяцзіньшань (Сичуань): Перший високогірний бар’єр (понад 4 000 метрів), який армія подолала восени 1934 року.

   • Гора Ляньшань (Сичуань): У червні 1935 року армія перетнула цей хребет, відомий як «Срібна вершина».

   • Гора Малий Цзяньшань (Шеньсі): У жовтні 1935 року армія досягла цього хребта, що став останнім природним бар’єром перед Шеньсі.

4. Болота Цзоцзиге (Сичуань-Тибет)

   У серпні 1935 року армія перетнула болота Цзоцзиге — топку місцевість із затяжним мохом, яка поглинала людей і коней. Багато бійців загинули від холоду, голоду та виснаження.

5. Об’єднання з іншими арміями

   • Об’єднання з Четвертою Червоною Армією: У червні 1936 року в Ганьцзі (Сичуань) відбулося з’єднання Центральної Червоної Армії з Четвертою Червоною Армією (командувач — Сюй Сянцянь).

   • Об’єднання з Другою Червоною Армією: У жовтні 1936 року в Цзяньтао (Ганьсу) армії об’єдналися з Другою Червоною Армією (командувач — Хе Лун).

6. Фінальна точка: Шеньсі

   У жовтні 1935 року основні сили Центральної Червоної Армії досягли Учжунтао (провінція Шеньсі), де з’єдналися з місцевими радянськими силами. У жовтні 1936 року всі три армії (Перша, Друга, Четверта) офіційно об’єдналися в Цзяньтао, завершивши Великий Похід.

Географічний охоплення

Маршрут пролягав через 14 провінцій Китаю: Цзянсі, Гуандун, Гуансі, Хунань, Гуйчжоу, Юньнань, Сичуань, Сіньцзян, Цинхай, Ганьсу, Шеньсі, Хебей, Шаньдун, Хенань. Загальна протяжність маршруту склала понад 25 000 лі (приблизно 12 500 км), що зробило його одним із найбільших військових переходів у світовій історії.

Значення маршруту

Маршрут Великого Походу став символом витривалості, єдності та революційного духу китайського народу. Він дозволив Червоній Армії зберегти основні сили, поширити революційні ідеї серед населення та закласти основу для майбутньої боротьби проти японської агресії.

Лідери та ключові постаті Великого Походу Червоної Армії Китаю

1. Мао Цзедун (毛泽东)

Мао Цзедун — головний стратег та ідеолог Великого Походу. Як член Політбюро ЦК КПК, він критикував «лівий» авантюристичний курс Бо Гу та Отто Брауна, який призвів до поразки у п’ятій кампанії проти «оточення та придушення». На засіданні Політбюро в Цзуньї (січень 1935 року) Мао запропонував змінити напрямок маршруту з південного заходу на північний захід, щоб уникнути оточення сил Гоміньдану. Його ідея була підтримана більшістю, що стало переломним моментом у Поході. Після цього Мао очолив Червону Армію, вивівши її через безліч перешкод до Шеньсі. Його лідерство забезпечило збереження основних сил Червоної Армії та заклав основу для майбутньої боротьби проти японської агресії.

2. Чжу Де (朱德)

Чжу Де — верховний головнокомандувач Червоної Армії під час Великого Походу. Він мав багаторічний військовий досвід, здобутий у Наньчанському повстанні, битві при Цзюцзяні та інших операціях. Чжу Де відповідав за загальне керівництво військами, координуючи дії різних армій (Першої, Другої, Четвертої) під час маршу. Його стратегічне мислення допомогло Червоній Армії подолати такі складні перешкоди, як річка Дадухе (де бійці переклали міст, щоб пройти через швидку течію) та гори Ляньшань («Срібна вершина»). Чжу Де завжди перебував із солдатами, ділив з ними їжу та небезпеку, що зробило його улюбленцем армії.

3. Чжоу Еньлай (周恩来)

Чжоу Еньлай — ключовий організатор Великого Походу. Як член Політбюро та начальник Генерального штабу, він відповідав за координацію всіх аспектів маршруту: логістику, розвідку, зв’язок. Чжоу Еньлай забезпечив взаємодію між різними арміями, що було критично важливо для успіху Походу. Він також брав участь у важливих засіданнях, таких як Цзуньї, де підтримав зміну курсу на північний захід. Чжоу Еньлай відомий своєю здатністю приймати швидкі рішення в критичних ситуаціях, що допомогло Червоній Армії уникнути численних пасток Гоміньдану.

4. Лінь Бяо (林彪)

Лінь Бяо — молодий, але талановитий командир Першої Червоної Армії. У віці 28 років він командував передовими загонами армії, які проривалися через перші чотири лінії блокади Гоміньдану. Лінь Бяо відомий своєю сміливістю та тактичною майстерністю: він керував боями при переправі через Червону річку, Цзяньшуй та Дадухе. Його загін завжди йшов попереду, відкриваючи шлях для основних сил. Лінь Бяо став символом молодої енергії та рішучості Червоної Армії.

5. Сюй Телянь (徐特立)

Сюй Телянь — один із «Чотирьох старих» (разом із Се Цзюшенем, Лінь Боцюанем та Дун Бяосяном), які брали участь у Великому Поході. У віці 57 років він був найстаршим серед лідерів. Сюй Телянь відомий своїм самопожертвуванням: він збирав старі черевики у солдатів, ремонтував їх і давав тим, у кого не було взуття. Він також навчав бійців читати та писати під час маршу, що підняло їхній бойовий дух. Сюй Телянь став прикладом стійкості та любові до людей, що надихало всю армію.

6. Хе Лун (贺龙)

Хе Лун — командувач Другої Червоної Армії. Він вів свої війська через складні райони Сичуані та Юньнаню, уникаючи переслідування Гоміньдану. Хе Лун був відомий своєю харизмою та здатністю надихати солдатів. Його армія здійснила важливий маневр, перетнувши річку Цзяньшуй та гори Ляньшань, що дозволило об’єднатися з основними силами Червоної Армії в Шеньсі. Хе Лун відіграв ключову роль у забезпеченні успіху Великого Походу для Другої Армії.